Запровадження карантинних заходів та нагальний перехід на дистанційне навчання навесні 2020 року у зв’язку з поширенням Covid-19 продемонстрували не лише труднощі у впровадженні нових підходів для подолання сучасних викликів, але й оголило вже хронічні проблеми надання освітніх і розвиткових послуг дітям дошкільного і шкільного віку в Україні: непідготовленість педагогів до інклюзивного навчання, суттєвий вплив соціальних негараздів сімей на доступність освіти, інфраструктурну неготовність забезпечувати освітній процес у дистанційному форматі, низький рівень цифрових навичок усіх учасників освітнього процесу тощо.
У цьому дослідженні ми не лише окреслили бар’єри, які перешкоджають рівному доступу до освітніх і розвиткових послуг як в період поширення Covid-19, так і поза ним, але й виявили кращі практики подолання цих бар’єрів українськими батьками, вчителями, вихователями, керівниками закладів та іншими фахівцями, які були безпосередньо залучені до надання послуг