Тара Вінклер приїхала в інтернат Камбоджі, щоб подарувати дітям речі й книги. За рік вона повернулась туди волонтером і дізналась про корупцію і насильство з боку адміністрації, тому вирішила заснувала новий “гарний” інтернат, яким керувала сама. Згодом вона вивчила кхмерську мову і з розмов з дітьми зрозуміла, що головне, чого прагнуть діти – жити зі своїми рідними.