Зміни в житті молоді з інвалідністю, яка має інституційний досвід, не відбуваються в один момент. Навіть позитивні зміни в моменті можуть стати великим стресом. Вони складаються з маленьких, послідовних кроків, як звикання до нового простору, відновлення довіри та поступового прийняття підтримки поруч.
Саме тому є перехідний період, коли молодій людині допомагають підготуватися до підтриманого проживання замість інституційного закладу. Історія 19-річного Микити саме про такий шлях.
Сьогодні хлопець поступово опановує навички самостійності, долучається до побутових справ і відчуває себе частиною спільноти, де його підтримують і поважають. Перехід до підтриманого проживання став можливим завдяки злагодженій роботі нашої команди кейс-менеджерів і фахівців “Оселя Родини”, які крок за кроком супроводжували хлопця в цьому процесі.
У каруселі соціальна працівниця Світлана Забава ділиться досвідом, як Микита готувався до самостійного життя завдяки підтримці фахівців, проходив адаптацію до нових умов та поступово звикав до життя у підтриманому проживанні.
З чого Микита почав підготовку до самостійного життя?
Після погодження переведення Микити наша команда розпочала поетапну підготовку до переходу в підтримане проживання, яка тривала близько трьох місяців. Хлопець став учасником групи підготовки до самостійного життя: відвідував інклюзивну кав’ярню та заняття з розвитку побутових навичок.
Поступово Микита почав брати більш активну участь у спільних активностях. З часом він навчився готувати для себе і пригощати друзів. Для нього це стало важливим кроком у формуванні навичок самостійності та взаємодії з іншими.
Як Микита опановував навички життя в місті?
Підготовка відбувалася через реальні життєві ситуації. Ми організовували індивідуальні виїзди в місто: Микита разом із нашими фахівцями заходив в аптеку, де він вчився робити замовлення, хлопцю пояснювали, як користуватися банкоматом та розраховуватися в кафе.
Окрему увагу приділяли плануванню покупок і послідовності дій. Це потребувало часу й повторення, але Микита поступово опановував ці навички й дуже старався.
Важливим досвідом стала екскурсія на вокзал. Коли Микита вперше побачив потяг зблизька й зміг зайти всередину, це викликало в нього сильні емоції та інтерес. Тепер поїздка на потязі – його велика мрія, і наші фахівці допомагають Микиті вивчити все, що потрібно для такої подорожі.
Як відбувається згуртування мешканців у новій оселі?
Микита живе в новому будинку вже місяць, поступово звикаючи до нового простору й відчуття стабільності. Йому потрібен час, щоб адаптуватися до нових умов.
Та Микита дуже артистичний і швидко вчиться через взаємодію: разом із хлопцями готує їжу, ліпить вареники, вечеряє та проводить час разом. Саме в таких повсякденних моментах формується відчуття приналежності.
У новій оселі він отримує підтримку, наслідує інших й поступово стає впевненішим, спокійнішим та більш залученим до спільних процесів.
Чому важливо забезпечувати постійний супровід після переїзду?
Переїзд – це лише початок. Зміни відбуваються поступово й потребують часу та довіри. Коли процес вибудуваний поступово, з урахуванням потреб дитини або молодої людини, результат стає більш стійким.
Поруч мають бути дорослі, яким можна довіряти: кейс-менеджери, асистенти, інші фахівці. Саме постійний супровід допомагає створити умови для розвитку самостійності, розуміння меж і побудови стосунків з оточенням.
Ми поруч, щоб підтримувати Микиту на шляху до подальшої самостійності та включеності в життя громади.
📣Проєкт “Родина для кожної дитини” реалізується ГО “Соціальна Синергія” спільно з Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, UNICEF Ukraine за фінансової підтримки урядів Канади та Європейського Союзу.
